Ієрархія мотивів,
які зумовлюють поїздки за кордон:
1.
заробіток задля поліпшення
житлових умов (купівлі квартири чи побудова будинку), придбання машини або
інших дорогих товарів тривалого вжитку;
2.
заробіток задля задоволення
поточних життєвих потреб — харчування, придбання необхідних товарів
повсякденного вжитку (одягу тощо);
3.
накопичення коштів для оплати
навчання дітей у вищих навчальних закладах;
4.
накопичення стартового капіталу
для створення власного бізнесу або розвитку своєї справи;
5.
мотиви нематеріального характеру
(побачити світ, здобути певні трудові навички, поліпшити знання мови тощо).
Тривалість перебування
Тривалість перебування більшості
мігрантів за кордоном істотно зросла. Якщо в середині 90-х років
однозначно переважали кількаденні виїзди (т. зв. «човники»), а більше
місяця тривали не більше 20% поїздок, то тепер найпоширенішими виявилися
поїздки терміном від 1 до 6 місяців (~1/2 від загальної кількості поїздок). На
такий термін виїжджають здебільшого до Росії,Польщі,Німеччини.Кожна п'ята поїздка, спрямована
переважно доІталії,Іспанії,Португалії, тривала ще довше — у
середньому 1,5—2 роки.
За ступенем легальності можна виділити чотири рівні:
•
Офіційна трудова міграція — фіксується офіційною статистикою, оскільки
громадяни для перетину кордону зазначають трудову діяльність як мету виїзду і є
легальними трудовими мігрантами в приймаючих країнах.
• Неофіційна легальна
міграція — не може бути відстежена статистикою, оскільки поїздки за кордон
відбуваються з декларованою метою туризму, відвідування родичів тощо, з
подальшим працевлаштуванням та реєстрацією в країні-реципієнті; учасники таких
поїздок стають цілком легальними трудовими мігрантами в країнах-реципієнтах.
•
Успішна нелегальна міграція — поїздки за кордон, пов'язані з незареєстрованою
зайнятістю видами діяльності, дозволеними законодавством відповідних країн.
•
Міграція жертв злочинних угруповань — торгівля людьми та інші випадки
перебування громадян України в нелюдських умовах або зайнятість протиправною
діяльністю за кордоном не з власної волі.
Основними сферами, де зайняті працівники-мігранти є:
• будівництво (здебільшого чоловіки)
• сільське
господарство (збирання врожаю; як чоловіки так і жінки),
• домашнє господарство
(прибирання домівки, готування їжі, доглядання дітей та немічних людей похилого
віку; переважно жінки),
• сфера торгівлі та сервісу (у т. ч. —
готельний бізнес).
З початку 90-х розширилося
охоплення трудовою міграцію населення України. Якщо першими до неї включилися
мешканці столиці, великих міст, де люди були більш інформованими і мобільними,
існували зв'язки із зарубіжними країнами, поступово все активнішими ставали
жителі різних за величиною поселень. Так, за даними загальнонаціонального
соціологічного моніторингу, на сьогодні в потоках тимчасової трудової міграції
за кордон найбільш широко представлено населення малих міст (33% виявлених
домогосподарств мігрантів) та сільської місцевості (28%).
Канали трудової міграції українських громадян
- самостійний пошук місця роботи (передусім у державах, з якими Україна не має візового режиму);
- використання туристичних агенцій, через які громадяни України легально як туристи потрапляють до країн, з якими Україна має візовий режим, і нелегально працюють на їх території;
- використання послуг суб’єктів господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном;
- запрошення українських фахівців безпосередньо іноземною стороною.
Закономірності зовнішніх
трудових міграцій з України:
- Найбільше трудових мігрантів за кордон проживає в прикордонних територіях.
- За кордон в більшій мірі від'їжджають жителі сільських місцевостей.
- Основна частка мігрантів мають вік 30-50 років.
- Одружені люди більш залучені до трудової міграції, ніж неодружені.
- Чоловіки більшою мірою є потенційними фактичними мігрантами.
Географія
Немає коментарів:
Дописати коментар