Хвилі української еміграції

Хвилі української еміграції

Дослідники визначають чотири хвилі переселенського руху в історії української еміграції.

Перша хвиля

Перша хвиля починається з останньої чверті XIX століття і триває до початку Першої світової війни .Ця масова трудова еміграція  до США розпочалася у 1877 році, до Бразилії— у 1880-ті  роки, у Канаду — з  1891року, до Російського Сибіру — після революції 1905-1907 рр. Виїздили й доАргентини,Австралії,Нової Зеландії, на Гавайські острови .Цю першу хвилю еміграції спричинили як і аграрна  перенаселеність українських територій, так і утиски: економічні, соціальні, політичні, — і національний гніт з боку Австро-Угорської і Російської імперій. Нащадки цієї хвилі еміграції зараз у шостому-сьомому поколіннях і більш схильні звати себе українцями за походженням — радше ніж емігрантами у країнах проживання.

Відомо, що у 1891–1901 роках зі Східної Галичини емігрували до Канади і США 78 тисяч українців. У 1901–1911 роках виїхало 224 тисяч чоловік. Таким чином, на початку XX століття лише зі Східної Галичини емігрувало понад 302 тисячі українців.

Наприкінці 19 століття еміграційний синдикат, створений канадським урядом, відправив на територію Західної України понад 6 тисяч вербувальників. Агент, що завербував сім'ю до Канади, отримував від 2 до 5 доларів за кожного переселенця.

Друга хвиля

Друга хвиля еміграції українців охоплювала період між Першою іДругою світовими війнами  у ХХ столітті  і була зумовлена поєднанням соціально-економічних та політичних причин. Емігрували в основному ті українці, які зі зброєю в руках боролися проти радянської влади, підтримували Центральну Раду,Директорію,Гетьманат. Це були великі і середні землевласники, торговці, службовці, священнослужителі, інтелігенція , солдати і козаки українських військових з'єднань. Вони виїздили до Польщі,Чехословаччини,Австрії,Румунії,Болгарії,Німеччини,Франції,Сша і Канади. 

Третя хвиля

Третя хвиля еміграції викликана головно політичними мотивами і розпочалася наприкінці Другої світової війни. Більшою мірою це репатріанти з англійської, американської, французької окупаційних зон. Найчисленнішими серед них були колишні військовополонені, яких сталінсько-беріївський режим вважав зрадниками. Істотну частину переміщених осіб становили люди, силоміць забрані на роботи до Німеччини. Були тут також, звичайно, і біженці, хто відверто сповідував антирадянські погляди. Більшість емігрантів цієї хвилі осіла в  Канаді,США,Великобританії,Австралії,Бразилії,Аргентини,Франції.

Четверта хвиля

Четверта хвиля — так звана «заробітчанська» — розпочалася у  1990-х роках. Її головні причини — економічна скрута перехідного періоду в Україні. Деякі дослідники наголошують на умисному створенні безробіття, головним чином — у   Західній Україні. В результаті цього на тимчасову роботу в країни Європи, Америки і у Росію виїхало близько 7—8 млн людей. Частина з них, ймовірно, вже не повернеться в Україну.

За оцінкою директора Інституту дослідження діаспори  (Київ) Ігоря Винниченка на 2001 за межами України проживало 10—13 млн українців.