Заходи щодо регулювання міграційних процесів

На національному рівні регулювання міграції здійснюється наступними органами:

• Міністерством праці (стежить за використанням іноземної робочої сили);
• Міністерством юстиції (Служба по імміграції та інші служби прикордонного контролю);
• Міністерством закордонних справ (консульське управління видає в'їздні візи);
• Національними міграційними службами;
• Посередницькими міграційними фірмами.

Основні методи регулювання міжнародної міграції робочої є:

1. Адміністративно-правові:

міри національного законодавства, що визначають юридичний, політичний і професійний статус іммігрантів у даній країні;
дія національних служб імміграції в тому числі контроль за в'їздом у країну іммігрантів, видача дозволів на в'їзд, на роботу, на час перебування іммігрантів у країні та ін.);
міри міжурядових угод регулювання міграції робочої с.

2.  Економічні:

здійснення вербування іноземних робітників – надання роботи, порівняно високого рівня зарплати, житла і медобслуговування, кваліфікації й освіти;

залучення до вербування іммігрантів приватних посередників;

видача ліцензій, що дозволяють вербувати працівників за кордоном.

Звичайно державне регулювання здійснюється через прийняття фінансованих з бюджету  програм, спрямованих на обмеження припливу іноземної робочої с (імміграції) або на стимулювання мігрантів до повернення на батьківщину (рееміграції).